Відпустка без збереження заробітної плати у воєнний час
Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою ст. 26 Закону України «Про відпустки», яка визначає, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику можна надати відпустку без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. Однак на період воєнного стану строк перебування у відпустці без збереження зарплати не включають до цих 15 календарних днів і відпустка може бути надана на весь строк запровадження воєнного стану.
Сторони (працівник і роботодавець) самостійно домовляються про період і тривалість такої відпустки. Отримавши від працівника заяву з проханням надати таку відпустку, роботодавець має право відмовити в її наданні. Ініціатива завжди повинна належати працівнику, але остаточне рішення про її надання залишається за роботодавцем.
Закон про відпустки не регулює питання, чи можна достроково припинити відпустку без збереження зарплати, а також скільки разів можна надавати таку відпустку протягом воєнного стану. Таким чином, роботодавець може внести пропозицію працівнику про необхідність приступити до роботи у зв’язку з виробничою необхідністю, а працівник може ініціювати дострокове припинення такої відпустки, якщо у нього є необхідність приступити до роботи.
За інформацією сектору «Полонське бюро правової допомоги»
