Сезонні або тимчасові робітники
Головне управління ДПС у Хмельницькій області звертає увагу платників, що на сьогодні в Україні є чинними (у частині, що не суперечить Конституції України та законодавству України) Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 № 310-ІХ «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» в редакції від 04.04.1991 та Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 № 311-ІХ «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» в редакції від 04.04.1991. Відповідно до норм Указу № 310 сезонними вважаються працівники, що виконують сезонні роботи – роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не увесь рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців. Перелік сезонних робіт наведений у Списку сезонних робіт і сезонних галузей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 року № 278 зі змінами.
Нормами Указу № 311 встановлено, що тимчасовими вважаються працівники, які прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), – до чотирьох місяців.
Звертаємо увагу, що на сезонних та тимчасових працівників розповсюджуються умови і положення, передбачені Правилами трудового розпорядку та колективного договору, що діють на підприємстві (тривалість робочого часу і відпочинку, оплата праці, матеріальне стимулювання, умови і охорона праці тощо). Оформлюють тимчасових, сезонних працівників у загальному порядку: працівник пише заяву, на підставі заяви видається наказ про прийняття на роботу і робиться запис до трудової книжки. Увага! У наказі або розпорядженні про прийняття на роботу має бути зазначено, що працівник приймається на сезонну або тимчасову роботу, вказується строк, а працівника ознайомлюють під підпис. Разом з тим, роботодавець зобов’язаний повідомити орган ДПС про прийняття працівника на роботу до початку роботи працівника.
